Чому клацає щелепа при жуванні

Скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) — це суглоб щелепи. У людини є два такі суглоби, вони з’єднують нижню щелепу зі скроневими кістками черепа з обох боків голови. Суглоби розташовані прямо перед вухами і завдяки ним рухається нижня щелепа.

Кожен суглоб складається з двох кісток з хрящовим диском між ними. Оточують суглоб зв’язки і м’язи. СНЩС є одним із суглобів тіла, що найчастіше використовуються. Коли ці суглоби працюють правильно, можна говорити, жувати або позіхати без болю, якщо ні – то людина може зіткнутися з неприємними симптомами, наприклад клацає щелепа та виникають больові відчуття.

Скронево-нижньощелепний суглоб відрізняється своїм складним характером, оскільки забезпечує синхронні та тривимірні рухи. Ця особливість робить його найскладнішим суглобом у людському тілі. Крім того, його біологічний склад відрізняється від інших суглобів, які витримують навантаження, як-от кульшовий або колінний суглоби.

Що таке скронево-нижньощелепні розлади

Скронево-нижньощелепні розлади – це складна і недостатньо вивчена група станів, які характеризуються болем у щелепному суглобі та навколишніх тканинах, а також обмеженням рухливості щелепи.

Травми та інші стани, які зазвичай впливають на інші суглоби тіла, такі як артрит, також можуть вражати скронево-нижньощелепний суглоб. Ураження може стосуватися одного або обох суглобів, і залежно від тяжкості, це може впливати на здатність людини говорити, жувати, ковтати, виражати емоції на обличчі та навіть дихати.

Що викликає дисфункцію скронево-нижньощелепних суглобів

Складність таких розладів обумовлена тим, що може існувати кілька причин цього розладу, а в деяких випадках – жодної очевидної причини.

Відомі причини включають:

• аутоімунні захворювання (коли імунні клітини організму атакують здорові тканини);
• інфекції;
• травми в ділянці щелепи;
• стоматологічні процедури (навіть тривале відкривання рота);
• введення дихальної трубки перед операцією;
• різні форми артриту.

Дослідження показали, що певний варіант гена підвищує чутливість до болю, і цей варіант частіше зустрічається у пацієнтів з дисфункцією СНЩС, ніж у загальній популяції. Спостереження, що проблеми зі щелепою часто зустрічаються у жінок репродуктивного віку, спонукали до дослідження ролі жіночих статевих гормонів, зокрема естрогену, у розвитку дисфункції СНЩС. Серед інших факторів ризику можна виділити такі звички, як часте жування жуйки або тривале напруження щелепи.

Науковці встановили, що більшість пацієнтів з дисфункцією СНЩС також мають інші хворобливі стани. До коморбідних станів належать синдром хронічної втоми, хронічний головний біль, ендометріоз, фіброміалгія, інтерстиціальний цистит, синдром подразненого кишківника, біль у попереку, розлади сну та вульводинія. Їх називають коморбідними, оскільки вони трапляються разом частіше, ніж можна пояснити випадковістю.

Ці відкриття стимулюють дослідження спільних механізмів, які лежать в основі цих станів. Дисфункція СНЩС вважається складним захворюванням, подібним до гіпертонії чи діабету, яке включає генетичні, екологічні, поведінкові та статеві фактори.

Симптоми

Біль при дисфункції СНЩС часто описується як тупий та ниючий, який час від часу виникає в ділянці щелепного суглоба та поруч розташованих зон. Однак деякі люди можуть не відчувати болю, та все одно мати проблеми з рухливістю щелепи.

Симптоми можуть включати:

Болісне клацання, хрускіт чи тертя у щелепному суглобі під час відкривання або закривання рота. При дисфункції СНЩС пацієнти часто скаржаться на клацання щелепи при відкриванні рота, жуванні або позіханні. Зазвичай цей звук не дуже сильний, і його ледве чутно лише самому пацієнтові, однак іноді клацання може бути і гучним, почути яке можуть і сторонні люди. Симптоми, які пов’язані зі звуковими ефектами, можуть також проявлятися хрустом, крепітацією (шум, який виникає в результаті тертя кісток або поверхонь хряща у суглобі), звуками тріпотіння.

Скутість м’язів щелепи, обмежений рух або блокування щелепи. Під час відкривання рота рухи щелепи стають нерівномірними. У деяких випадках пацієнту потрібно знаходити положення, при якому рот буде вільно відкриватися. Для цього потрібно здійснювати рухи щелепою вгору або вниз, а також в сторони.

До симптомів дисфункції СНЩС також відносять наступні стани:

• відчуття, що прикус “неправильний”;
• запаморочення;
• проблеми із зором;
• шум у вухах;
• світлобоязнь (фотофобія);
• порушення сну.

Коли звертатися до лікаря

Варто зазначити, що періодичне клацання або дискомфорт у щелепному суглобі чи жувальних м’язах є досить поширеним явищем і не завжди викликає занепокоєння. Часто проблема зникає сама по собі протягом кількох тижнів чи місяців. Однак, якщо біль сильний і триває більше кількох тижнів, слід звертатися до лікаря.

До кого звернутися

Дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), жувальних м’язів, а також порушення прикусу діагностує та лікує лікар-гнатолог.

Гнатологією називають розділ стоматології, який вивчає роботу зубощелепної системи, досліджує, як працюють зуби, щелепи, м’язи та суглоби.

Дуже важливо виключити інші стани, які можуть імітувати дисфункцію СНЩС.

Наприклад, біль у обличчі може бути симптомом багатьох захворювань, таких як:

• інфекції пазух або вух;
• карієс чи абсцеси зубів;
• різні типи головного болю;
• невралгія обличчя;
• пухлини.

Такі захворювання, як синдром Елерса-Данлоса, дистонія, хвороба Лайма та склеродермія, також можуть впливати на функцію скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС).

Тому передусім лікар за допомогою додаткових досліджень має виявити причину, яка викликає у пацієнта різні симптоми захворювання, а потім підібрати план лікувальних заходів.

Під час огляду лікарі можуть визначити, чи виникає у пацієнта біль при легкому натисканні на сам суглоб або жувальні м’язи. Медичний анамнез пацієнта не повинен обмежуватися тільки зубами, головою чи шиєю. Він має включати повний медичний запис, що може виявити наявність одного або кількох коморбідних станів, які часто зустрічаються у пацієнтів з дисфункцією СНЩС.

Іноді рекомендують здати аналізи крові, щоб виключити можливі медичні стани як причину проблеми.

Лікування

Більшість людей з дисфункцією СНЩС мають відносно легкі або періодичні симптоми, які можуть пройти самостійно протягом кількох тижнів чи місяців за допомогою простих домашніх методів терапії. Корисними практиками є:

• вживання м’якої їжі;
• прикладання льоду або тепла;
• уникання надмірних рухів щелепи (наприклад, сильного позіхання, гучного співу, жування жувальної гумки).

Якщо біль не минає, медики призначають терапію, яка направлена на усунення або зменшення больового синдрому.

Медикаментозне лікування:

• нестероїдні протизапальні засоби, які знижують біль, набряк і запалення;
• антидепресанти призначають пацієнтам із симптомами, які впливають на працездатність або при порушеннях сну;
• засоби з седативним ефектом також покращують якість сну і зменшують дратівливість;
• ботулінотерапія (введення під шкіру спеціального препарату ботулотоксину (токсину ботулізму) шляхом ін’єкції) – застосування таких уколів призводить до розслаблення м’язів обличчя, зменшення міміки і уповільнення передачі нервових імпульсів.
• блокада суглоба за допомогою кортикостероїдів: при довготривалій дисфункції СНЩС починається пошкодження суглоба, яке потребує відновлення його поверхонь.

Немедикаментозне лікування:

• масаж, який сприяє зниженню вираженості спазму м’язових волокон;
• фізіотерапія (лазеротерапія, магнітотерапія, електрофорез з лікарськими засобами).

Стоматологічне лікування:

• шліфування зубів і пломб, які можуть заважати змиканню щелеп;
• протезування зубів або заміна зубного протезу, якщо він був встановлений неправильно;
• виправлення прикусу за допомогою брекетів, ортопедичних шин та кап.

Хірургічні методи:

• міотомія (розріз чи хірургічний поділ) м’язових волокон;
• конділотомія головки нижньої щелепи;
• артропластика при виражених змінах суглобової сумки.