Неправильний прикус може вплинути на довгострокове здоров’я зубів та ротової порожнини. Він збільшує ризик карієсу та рівень навантаження на щелепу, що може пошкодити скронево-нижньощелепний суглоб.
До клініки YAREMA DENTAL звернувся 38-річний пацієнт, який скаржився на рани на внутрішній поверхні щік та дискомфорт при жуванні. Допомогти йому вдалося завдяки комплексній гнатологічній діагностиці.
Ярема Міклош, головний лікар, лікар ортопед, гнатолог
Чим небезпечний неправильний прикус?
Спосіб розташування зубів у роті впливає на те, як бактерії на них накопичуються. Наприклад, якщо верхні зуби занадто виступають вперед над нижніми (перекус), то нижні зуби може бути важче чистити. Проблеми з прикусом також збільшують знос емалі та ясен. При неправильному прикусі верхні зуби можуть тертися об нижні і зношувати поверхню.
У міру руйнування емалі бактерії мають легший доступ до дентину, де утворюються карієси.
Зокрема, систематичний огляд науковців з All India Institute of Medical Sciences (Індія) довів: у дітей і підлітків з неправильним прикусом карієс трапляється частіше, і його інтенсивність зростає разом із тяжкістю порушення прикусу. Також клінічні дослідження показують, що у підлітків із вираженими порушеннями прикусу ризик карієсу може бути приблизно на 30% вищим, ніж у тих, хто має нормальний прикус.
У деяких людей надмірний перекус або недокус впливають на ясна, що призводить до травм, рецесії ясен та інфекції. Зношування, травми та труднощі з харчуванням можуть сприяти розвитку захворювань ясен.
Порушення прикусу може призводити до функціонального перевантаження скронево-нижньощелепного суглоба та розвитку симптомів дисфункції СНЩС. Порушення прикусу може призводити до функціонального перевантаження скронево-нижньощелепного суглоба та розвитку симптомів дисфункції СНЩС.
Якщо зуби неправильно розташовані, це може створювати більший тиск і навантаження на щелепу. Це навантаження може пошкодити скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) з обох боків щелепи.
Якщо ці суглоби напружені або пошкоджені, пацієнт може страждати від симптомів розладу СНЩС. А саме: клацання щелепи, її обмеженої рухливості, скреготу зубами і болю.
Як пов’язані бруксизм, СНЩС та неправильний прикус?
Відомо, що бруксизм спричиняє дисфункцію СНЩС, але чи знаєте ви, що скрегіт зубами може спричинити незворотні зміни ваших зубів та щелепи? А між бруксизмом і порушеннями прикусу є взаємозв’язок? Взаємозв’язки між цими станами є складними і багатофакторними.
Багато вчених намагалися розкрити причинно-наслідковий зв’язок між перекусом та недокусом та скреготом зубами. Як свідчить дослідження науковців із Вищої школи медицини, стоматології та фармацевтичних наук Університету Окаями (Японія), бруксизм може бути пов’язаний зі змінами прикусу та перевантаженням зубощелепної системи.
На думку інших вчених, науковців Ісфаханського університету медичних наук (Іран), люди скрегочуть зубами через дискомфорт, спричинений проблемою прикусу.
В усякім разі, дані свідчать про те, що бруксизм та неправильний прикус тісно пов’язані.
Якщо ви скрегочете зубами внаслідок дискомфорту від перекусу або недокусу, ваші зуби мають підвищений ризик травмування та карієсу.
Клінічний випадок: тотальна реабілітація при заниженні прикусу та гіпертонусі жувальних м’язів
38-річний пацієнт звернувся зі скаргами на:
- почервоніння слизової оболонки щік;
- болючі ерозії на внутрішній поверхні щік;
- дискомфорт при жуванні.
В анамнезі у пацієнта був ймовірний бруксизм під час сну, але розлади СНЩС йому не діагностували.
Характерна біла смуга (linea alba) на внутрішній поверхні щоки, що виникла внаслідок постійного прикушування через неправильне положення щелеп та гіпертонус м’язів.
При огляді лікарі побачили характерну білу смугу на слизовій щоки, яка є ознакою хронічної травматизації ротової порожнини. Також у роті були наявні ерозії травматичного походження. При пальпації виявили гіпертонус жувальних м’язів – хронічне напруження або спазм, часто викликане стресом, бруксизмом або неправильним прикусом.
Діагностика
Щоб точно зрозуміти, як працює щелепа і в чому проблема, провели кілька обстежень:
- ТРГ (телерентгенографія) — допомогла оцінити, як розташовані щелепи відносно одна одної та чи є порушення прикусу.
- КТ скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) — перевірка наявності запалення чи серйозних структурних змін у суглобах.
- Кондилографія — спеціальне дослідження рухів нижньої щелепи, яке показує, як саме вона рухається, чи є обмеження і перевантаження.
Візуальне заниження нижньої третини обличчя через стертість зубів та неправильний прикус, що призводило до дискомфорту та функціональних порушень
Обстеження виявили, що:
- висота прикусу знижена (щелепи зімкнуті нижче, ніж потрібно);
- жувальні м’язи та суглоби працюють із перевантаженням.
Розрахунок оклюзійної висоти (OVD) та спокійного стану щелепи (RVD). Діагностика показала необхідність збільшення висоти прикусу для зняття навантаження з суглоба та м’язів.
Це означає, що проблему потрібно вирішувати комплексно: відновлювати правильний прикус і нормальну роботу щелепи.
План лікування
З огляду на діагноз (занижена висота прикусу та бруксизм) обрали поетапний підхід.
Етап 1. Сплінт-терапія (капа)
Спочатку виготовили індивідуальну капу (сплінт), яка поступово піднімає прикус. Спочатку прикус підняли на +4 мм. Пацієнт носив капу 2 місяці. У результаті зменшилось напруження жувальних м’язів.
Після контрольного обстеження стало зрозуміло, що прикус можна підняти ще.
Тоді виготовили другу капу з додатковим підвищенням +2 мм, і продовжили цей етап лікування ще на 2 місяці.
У результаті::
- біль повністю зник;
- слизова відновилась;
- м’язи стали працювати нормально.
Використання індивідуальної оклюзійної шини (капи) для поступового підвищення прикусу. Це дозволило розслабити жувальні м’язи та усунути причину появи ран у ротім
Етап 2. Повне відновлення прикусу
Коли щелепа звикла до правильного положення, перейшли до постійного лікування. Відновили прикус за допомогою ортопедичних конструкцій, зберігши правильне положення щелепи, яке досягли на капі. Роботу виконали з урахуванням функції суглоба і м’язів. Тривалість цього етапу — близько 1 місяця
Тобто, спочатку сформували нове функціональне положення щелепи за допомогою капи, а вже потім зафіксували цей результат ортопедичними конструкціями.
Що вийшло у результаті?
Зверху: стан до лікування — патологічна стертість зубів, знижена висота прикусу. Знизу: результат тотальної реабілітації — відновлено анатомічну форму зубів та правильне змикання щелеп.
Передусім стан пацієнта покращився. Він більше не відчуває болю під час жування, ерозії щік загоїлися, а жування стало комфортним.
Вдалося стабілізувати роботу СНЩС, зникла м’язова дисгармонія. Траєкторії руху нижньої щелепи повернулися до фізіологічних.
Ключовим стало відновлення прикусу. Збільшення висоти прикусу вирівняло пропорції нижньої третини обличчя, покращило положення губ, гармонізувало носогубний кут, що надало обличчю молодшого вигляду. У гнатології відновлення прикусу оцінюється не лише з точки зору функції, а й естетики. Зокрема, дослідження показують, що лікування порушень прикусу може одночасно покращувати як жувальну функцію, так і зовнішній вигляд обличчя та зубів.
Цей клінічний випадок демонструє, що локальні симптоми (ерозії, біль) часто мають глибше функціональне підґрунтя.
Комплексна гнатологічна діагностика допомогла знайти справжню причину (заниження прикусу, бруксизм), а не лише усунути симптоми.
Правильне поетапне відновлення прикусу дало виражений функціональний і естетичний ефект.